Кокаин Боливия Кушва

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Оу, братва, я вчера такой зажигал! Постоянные закладки, на районе всегда кипишь. Вечеринки, наркотики и биты, всё в одной куче! Я сорвался с реальности и попал в наркотический рай.

Пришёл я значит на сборную группу, да, да, с походкой настоящего бро. Там уже кубики пороха рассыпаны на столешнице, носочки зажаты между пальчиками и ждут своего часа. Не мог забыть про лойс, каждую пыльцу перевернул, чтобы найти что-то особенное. Ведь так тяжело быть всегда на месте, видеть все новые тренды и быть в курсе дела.

Ок, граждане, всё собрал, пора на пляж! Раскатал полотенце, сложил телефон и бумажник на него, чтобы все видели, какой я крутой. Оказывается, быть бро – это не только круто, но и очень интересно! Мои друзья уже на пляже, закурили Джеймса Бонда, и смеются до коликов.

Смотрю на волну, и вижу, что сегодня она выше обычного. ЛСД в моей крови начинает действовать, и я вижу все в красках радуги. Солнце стало ярче, пальмы оживают, кажется, что они машут нам. Ну а я в своем трансе продолжаю занюхивать белый порошок, чтобы не потерять чувствительность.

На пляже зависает атмосфера ненастоящего рая, где все бездумно хлещутся, курят и беспечно загорают. Я люблю этот кайф, он захватывает и приносит удовольствие. Воздух пропитан запахом моря и наркотиков, они смешиваются, создавая незабываемую ауру.

Мои друзья настраиваются на одну волну со мной, мы бахнулись вместе и решили забить на реальность. Зачем нам она, если есть этот момент, эта радость, которую привносит этот мир? Все вокруг здесь и сейчас, никто не знает, что будет потом, но это и не важно.

Начинается настоящая вечеринка, и я чувствую себя королем ночи. Занюхался в полную программу, и сейчас меня уже не остановить. Музыка гремит в ушах, слова исполнителя сливаются в одну неразборчивую массу, но это не имеет значения.

Наши глаза светятся яркими огнями, и мы забываем о реальности, о своих проблемах и увязаем в этот мир беззаботия. Волнуется моя душа, но это только от наркотического подъема, который унес меня далеко-далеко.

И вот, когда ночь наступает, мы все собираемся вместе, чтобы увидеть закат, потерявшись в своих мыслях и ощущениях. Я закрываю глаза и вижу цвета, которых нет в настоящей жизни. Это наш мир, и мы – герои этой истории.

Но время летит быстро, и наши души начинают возвращаться в реальность. Мы забываем о прошлой ночи, наши друзья рассеиваются, каждый возвращается к своим проблемам и заботам. Но я не могу забыть тот вечер, тот взрыв эмоций, который дарил мне наркотический взрыв.

Пора и мне идти домой, уже утро, солнце припекает, а на моих глазах еще дрожит та радуга чувств и эмоций, которые я испытал. Я нашел свою соль, свое счастье в этой раскаленной гуще наркотиков и безусловной свободы.

Но пора закончить мою историю, братва. Не буду дальше вдаваться в подробности, так как тут многое нужно оставить за кадром. Но запомните, что это всего лишь рассказ одного наркомана-рэпера, который нашел свою истину на пляже, среди друзей и наркотического кайфа. Живите своей жизнью, не забывайте о кайфе и не забивайте на свои мечты! Всем покедова!